На сучасному етапі розвитку суспільства особливого значення набувають
питання вдосконалення мовленнєвої культури особистості. Мовлення є
частиною загального розвитку особистості, а навички володіння грамотним
зв'язним мовленням — професійною потребою в багатьох сферах громадського
життя. Тому задача навчання рідній мові виступає як одна з головних
задач дошкільної і шкільної освіти.
Розвиток мовлення дошкільників має на увазі не тільки уміння
граматично вірно і складно будувати висловлення, але і володіти
багатством рідної мови, її виразними можливостями.
Питання підготовки дошкільнят до оволодіння мовленням є частиною
проблеми готовності до навчання в школі. Психологи і педагоги додають
особливу значимість навчанню дітей мовленню і називають його операційні
компоненти (письмо і читання) провідними в будь-якій свідомій діяльності
людини.
Актуальність дослідження проблеми розвитку мовлення дітей обумовлена
унікальністю і специфічністю раннього дошкільного віку, неповторними
особливостями психофізіологічного, соціально-особистісного розвитку, що
виявляється у своєрідності форм пізнання і способів практичної
діяльності. Саме в цей період створюються сприятливі можливості для
цілісного розвитку особистості дошкільника. Одним з важливих напрямків у
реалізації цілісного підходу в навчально-виховному процесі є своєчасне
освоєння дитиною рідної мови в максимально сензитивні для цього терміни.
Значимість розробки цієї проблеми визначається декількома аспектами:
по-перше, необхідністю соціалізації дитини і її особистісного розвитку;
по-друге, успішним рішенням освітньо-виховних задач на початковому етапі
шкільного навчання; по-третє, спеціальною підготовкою вихователя до
здійснення функцій розвитку мовлення і його корекцій на самих ранніх
етапах вікового розвитку дитини.
Актуальність проблеми освоєння мовлення дітьми раннього дошкільного
віку відбивається в численних психолого-педагогічних і лінгвістичних
дослідженнях. Сформовані до цього часу психологічні підходи до даної
проблеми ґрунтуються на розгляді онтогенезу розвитку мовлення в різних
аспектах: взаємозв'язок мовлення і мислення (Ш. Бутон, К. Бюлер, JI.C.
Виготський, А. Валлон, М. Доналдсон, Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейн),
механізми породження мовленєвого висловлення (М.І. Жинкін, О.О.
Леонтьев, О.Р. Лурія), мова як засіб спілкування (І.О. Зимова, О.М.
Леонтьев, М.І. Лисіна). Психолінгвістичні дослідження розкривають
закономірності засвоєння дітьми лексичної розмаїтості рідної мови, норм і
правил побудови синтаксичних конструкцій (М.М. Бахтін, О.М. Гвоздьов,
Н.І. Лепська, О.M. Шахнарович, Л.В. Щерба, С.М. Цейтлін, Л.П.
Якубінський).
Основними в контексті нашого дослідження є положення щодо визначення
показників розвитку мовлення: його основних ознак (О.О. Леонтьев) і
операційних компонентів (О.Р. Лурія).
В дошкільному віці значно збільшуються мовні можливості дітей, від
правильного використання яких істотно залежить рівень розвитку мовлення.
В роботах, присвячених сприйняттю і відтворенню дошкільниками
текстів. у психолого-педагогічних дослідженнях висвітлювалися лише деякі
аспекти освоєння осмисленого сприйняття (О.В. Запорожець, Н.С.
Карпінськая, О.І. Никифорова, О.В. Соболєва, Б.М. Тєплов), розуміння
літературного героя (JI.M. Гурович), опосередкованих форм у процесі
розвитку здатності до наочного просторового моделювання при ознайомленні
з художньою літературою (І.Я. Базик), уміння користуватися значеннєвим
угрупованням тексту в мнемічгих цілях (Н.В. Захарюта).
Тим часом недостатньо вивченими залишаються проблеми розвитку
мовлення дітей раннього віку на занятті, становлення цікавого оповідача,
розвитку лексичної і невербальної виразності в процесі творчого
відтворення зразка.
Реалії дошкільної освіти визначаються різноманіттям варіативних
програм, кожна з яких має свої пріоритетні аспекти в мовленнєвому
розвитку дітей раннього віку. Потреби практики варіативної освіти у
визначенні розвиваючого ефекту використовуваних педагогами технологій
мовленнєвого розвитку дітей, досягнення в області педагогічної
психології, лінгвістики диктують необхідність узагальнення теоретичного
знання для розробки комплексу розвиваючих програм, використання яких
дозволяє цілісно вивчити критерії освоєння мовлення молодшими
дошкільниками; а також психологічного обґрунтування оволодіння дітьми
діяльністю спілкування. В сучасних умовах творча активність вихователів
орієнтована на пошук розвиваючих, індивідуально-орієнтованих технологій,
що забезпечують реалізацію нових напрямків мовленнєвого розвитку
дошкільників.
Таким чином, відзначається протиріччя між доцільністю освоєння
молодшими дошкільниками складноорганізованих мовних висловлень і
відсутністю психолого-педагогічно обґрунтованої системи роботи з
розвитку мовлення в ранньому віці; недостатнім визначенням критеріїв
мовлення; психолого-педагогічними утрудненнями вихователів в організації
навчально-виховного процесу з мовленнєвого розвитку; ситуативним
характером викладу, механічним відтворенням дітьми текстів.
